Проблематика щодо вилову риби на орендованих водоймах

Проблематика щодо вилову риби на орендованих водоймах

Законом України «Про аквакультуру» та зміненою редакцією статті 51 Водного кодексу України введено принципово новий підхід надання водних об’єктів в користування на умовах оренди, у тому числі і з метою риборозведення (для цілей аквакультури), але ці зміни жодним чином не стосуються любительського та спортивного рибальства.

Відповідно до Закону України «Про аквакультуру» законодавство розрізняє різні процедури та принципи надання у користування водних об’єктів, особливо для риборозведення:

• водні об’єкти – водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми) надаються в користування на умовах оренди, у тому числі для рибогосподарських потреб, відповідно та в порядку, передбаченому статтею 51 Водного кодексу України;
• рибогосподарські технологічні водойми - надаються в користування на умовах оренди для цілей аквакультури відповідно та в порядку, передбаченому статтею 14 Закону України «Про аквакультуру».

Також Закон України «Про аквакультуру» чітко розрізняє визначення «водні біоресурси» та «об’єкти аквакультури». Це дуже важливо розуміти та враховувати, особливо в аспекті права власності на об’єкти аквакультури (рибу), а також незрозумілого та безпідставного бажання рибалок – любителів ловити рибу на будь-якому водному об’єкті без врахування особливостей умов його оренди.

Відповідно до статей 17, 27 Закону України «Про тваринний світ» на природних водоймах встановлено два види любительського рибальства: на умовах загального та спеціального використання водних біоресурсів.

Однак, діяльність у сфері аквакультури не належить до спеціального використання водних біоресурсів (стаття 3 Закону України «Про аквакультуру»).

Крім того,з урахуванням п. 3.1 Правил любительського і спортивного рибальства любительський і спортивний лов риби і водних безхребетних для власних потреб дозволяється всім громадянам України, іноземцям, а також особам без громадянства у всіх водоймах України, за винятком вилову у водоймах природно-заповідного фонду, ставкових та інших риборозплідних господарствах, водоймах, спеціальне використання яких обмежене (питні, технічні, лікувальні та інші), водоймах, де лов або добування (далі - лов) заборонені цими Правилами рибальства.

Звертаємо особливу увагу на той факт, що об’єкти аквакультури (всі види риб, у тому числі представники аборигенної іхтіофауни), які розведені, утримуються та/або вирощуються суб’єктами аквакультури у межах наданих їм відповідно до закону у приватну власність, в користування рибогосподарських водних об’єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, у межах належних їм технологічних пристроїв і споруд (рибницький басейн, плавучій рибницький садок тощо) або набуті іншим не забороненим законом шляхом, перебувають у приватній власності суб’єктів аквакультури (стаття 6 Закону України «Про аквакультуру»).

Таким чином, жодного любительського рибальства на рибогосподарських технологічних водоймах не може бути тому, що риба є власністю господарюючого суб’єкта. Для порівняння візьмемо овочі, фрукти або інші сільськогосподарські культури, що належать господарнику на праві приватної власності. Тому в розглянутому випадку використання водних біоресурсів - об’єктів аквакультури без згоди суб’єкта господарювання може кваліфікуватись як крадіжка.

Разом з тим відповідно до Закону суб’єкти аквакультури можуть надавати рекреаційні послуги (а не загальне водокористування) на платній або безоплатній основі.

Що ж до загального водокористування на інших водних об’єктах, то дійсно відповідно до статті 51 Водного кодексу України водні об’єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування (у тому числі любительського та спортивного рибальства), однак, крім випадків, передбачених законом.

Такими випадками є, зокрема, зазначені у статті 47 Водного кодексу України можливість та порядок обмеження права загального водокористування.

Відповідно до положень зазначеної статті на водних об’єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених саме водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об’єкт в оренду, що може бути врегульовано у договорі оренди або у додатковій угоді між ними.

Водокористувач, який узяв водний об’єкт у користування на умовах оренди, зобов’язаний довести до відома населення: або умови загального водокористування, або про встановлення обмежень загального водокористування на водному об’єкті, наданому йому в оренду.

Пунктом 4.1 Правил любительського та спортивного рибальства, затверджених наказом Держкомрибгоспу від 15.02.1999 № 19, передбачено, що любительський та спортивний вилов риби, інших водних біоресурсів здійснюється:

• на водоймах загального користування - безкоштовно;
• на водоймах, наданих громадським об'єднанням для організації любительського рибальства:

членам таких об'єднань - за їх членськими квитками;

іншим громадянам - за платними відловлювальними картками, які видаються цими об'єднаннями. Вартість таких карток встановлюється громадськими об'єднаннями за погодженням з фінансовими органами Автономної Республіки Крим або відповідної області та з органами рибоохорони.

Установлення плати за рибальство з берега допускається тільки на річках, площа водозбору яких не перевищує 50 тис. квадратних кілометрів.

Право безоплатного рибальства на водоймах, де впроваджене платне рибальство, а також на тих, що закріплені за громадськими об'єднаннями, надається (за наявності відповідного посвідчення):

• інвалідам I та II груп;
• учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській  АЕС  I  та  II категорій;
• дітям до 16 років.

Щодо встановлення термінів нерестової заборони, то вона стосується промислового лову водних біоресурсів на водоймах загальнодержавного значення, та не стосується орендованих водних об’єктів, на яких орендар здійснює господарську діяльність з вирощування об’єктів аквакультури.

Поряд з тим є водні об’єкти, на яких створені режими спеціальних товарних рибних господарств (далі - Режим). Організацію надання послуг з любительського рибальства на водних об’єктах, які використовуються відповідно до такого Режиму, регламентує Інструкція про порядок здійснення штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затверджена наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008 № 4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.01.2008 за № 64/14755.

Що стосується зазначених «вимог рибалки-любителя …» до орендаря щодо надання актів зариблення ставка, то вони є безпідставними та незаконними, оскільки Законом України «Про аквакультуру» чітко визначено зобов’язання суб’єктів аквакультури (частина 2 статті 5). Відповідно до встановлених зобов’язань орендар – суб’єкт аквакультури інформацію щодо обсягів виробництва продукції аквакультури, а також акти зариблення, у визначені строки за формами, затвердженими у встановленому порядку, має подавати територіальним органам Держрибагентства України.

Таким чином любительський і спортивний лов риби і водних безхребетних для власних потреб дозволяється всім громадянам України, іноземцям, а також особам без громадянства у всіх водоймах України, за винятком вилову у водоймах природно-заповідного фонду, ставкових та інших риборозплідних господарствах, водоймах, спеціальне використання яких обмежене (питні, технічні, лікувальні та інші), водоймах, де лов або добування (далі - лов) заборонені цими Правилами рибальства (п. 3.1 Правил любительського і спортивного рибальства).

При цьому, об’єкти аквакультури, які розведені, утримуються та/або вирощуються суб’єктами аквакультури у межах наданих їм відповідно до закону у приватну власність, в користування рибогосподарських водних об’єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, у межах належних їм технологічних пристроїв і споруд (рибницький басейн, плавучий рибницький садок тощо) або набуті іншим не забороненим законом шляхом, перебувають у їх приватній власності (частина 3 статті 6 «Право власності на об’єкти аквакультури» Закону України «Про аквакультуру»).

Юрист Сквирської міської ради Валентин Ткаченко